1. Чому робітнича розвідка?

Робітнича розвідка — це підхід, який поєднує виробництво знання і органайзинг. Його ціль у тому, аби з перспективи самих робітників створити корисне знання про працю, експлуатацію, класові відносини та про капіталізм. Існує два види робітничих розвідок. Перший вид — це розвідка «згори», яка послуговується традиційними дослідницькими методами для отримання доступу до місця праці. Другий вид розвідки — це розвідка «знизу». Вона передбачає «колективне дослідження», коли самі робітники беруть ключову роль у виробництві знання. Якщо ситуація дозволяє, безумовно, слід обрати розвідку «знизу». Знання, отримане у ході чи то першого, чи другого виду розвідок, корисне не лише для розуміння капіталізму, але й для органайзингу супроти нього.

Ми зосереджуємо нашу увагу на праці — і на це є дві підстави. По-перше, праця лежить у серці перспективи робітничого класу. З погляду окремих робітника чи робітниці складно побачити, як їхня праця щоденно відтворює капіталізм. Утім, робітники інтуїтивно розуміють: якщо вони відмовляться працювати — усе зупиться. Колективно саме робітники виконують ключові функції на всіх пунктах виробництва та циркуляції. Завдяки своїй позиції робітничий клас здатен випрацювати унікальну точку зору. Ця перспектива демонструє безпосередній досвід капіталістичної експлуатації та водночас вказує на форми боротьби, здатні подолати її. Вдала революція мусить починатися знизу. А по-друге, без праці капіталізм неможливий. Без неї не вироблятиметься нова вартість, а отже, не зможе існувати капіталістичний спосіб виробництва. Без врахування відносин між класами, що знаходять своє вираження на роботі, годі зрозуміти суспільство. Проте, аби збагнути функціонування капіталізму, лише цього недостатньо. Хоч єдиними відносинами, при яких робітники і робітниці створюють додаткову вартість, є відносини праці, людей пригноблюють не лише в них. Тож ми мусимо досліджувати всі аспекти життя робітничого класу. Це не означає відмову від праці як головного місця боротьби — така відмова була б великою помилкою. Ми всього-лиш пропонуємо уточнення: потрібно повернутися до спротиву, аналізу та органайзингу на робочому місці. Цей проєкт не протистоїть іншим, а лише коригується, враховуючи нові досвіди. Робітнича розвідка є методом, що здатен втілити це на практиці. Це метод, який ґрунтується на дійсному досвіді капіталістичної експлуатації.

2. Чому класова композиція?

Капіталістична експлуатація — це не абстрактна ідея, а суспільне явище, що проявляється в конкретних матеріальних формах. У ході класової боротьби капіталізм видозмінюється, що, своєю чергою, зумовлює появу нових технологій та процесів праці. Капітал і люди мігрують до нових регіонів світу, стимулюючи розвиток нових галузей промисловості. Поле класової боротьби трансформується, а разом із ним — і сам робітничий клас. Нам необхідно аналізувати це поле, аби з’ясувати, де капітал слабкий, а де робітники — сильні. У чому наша сила? Як саме слід нападати? Єдиний спосіб відповісти на ці запитання — вести класову боротьбу. Отже, мета робітничої розвідки полягає не лише у висвітленні мінливих форм праці, а й у дослідженні нових форм самої боротьби.

Італійські операїсти запропонували власний термін для опису мінливості праці та боротьби — «класова композиція». Вони виділяли у цій структурі два рівні. Перший — це «технічна композиція»: той конкретний матеріальний спосіб, у який робоча сила через суспільні відносини праці організовується в робітничий клас. Технічну композицію формують безліч факторів, як-от застосування технологій, управлінські методи та загальна структура процесу праці. Друга складова, що випливає з технічної, — це «політична композиція»: самоорганізація робітничого класу як сили класової боротьби. Вона охоплює тактики спротиву, форми робітничої організації та політичне вираження боротьби. Хоча технічна композиція слугує підґрунтям, перехід від неї до політичної не є механічним чи передбачуваним. Цей стрибок є результатом внутрішнього розвитку та політичного гартування. Саме він зрештою визначає політичну перспективу робітничого класу.

Класова композиція слугує концептуальною рамкою для аналізу результатів робітничої розвідки. Завдяки цій рамці ми можемо дослідити зміст праці та її зв’язки зі спротивом. Для цього слід зосередитися на процесі праці та на тому, що Маркс називав «таємними місцями виробництва», маючи на увазі місця праці. Найчастіше ми не можемо побачити, що відбувається за зачиненими дверима. Робітнича розвідка відкриває можливість зазирнути в ці «таємні місця», за якими, як стверджує Маркс, «виявиться не лише те, як виробляє капітал, але ж і те, як його самого виробляють, як виробляють капітал. Таємниця виробництва додаткової вартості мусить, нарешті, відкритися». Таємниця, яку Маркс відкриває у «Капіталі», полягає в тому, що за капіталізму додаткова вартість створюється працею. Аналіз класової композиції відкриває ще одну таємницю: як робітники перетворюють себе на політичну силу.

Маркс наголошує на важливості процесу праці, а тому корисно згадати визначення: «Прості моменти процесу праці є: 1) доцільна діяльність, або сама праця, 2) предмет праці й 3) засоби праці». До цього визначення ми можемо додати розмаїті відносини із формою найманої праці, працею як такою, іншими робітниками, засобами виробництва та продуктом. За допомогою цих категорій ми можемо розрізняти типи праці та те, як вони організовані. Це і є основа технічної композиції. Занадто часто аналіз праці зосереджується на деталях роботи, а не на досвіді робітників і робітниць. Цей досвід не є таємницею, адже всі робітники проживають його щодня. Аналіз класової композиції починається з технічної композиції, але не зупиняється на ній. Наша мета — не просто зрозуміти працю, але надати інструменти для боротьби проти неї. Звідси випливає необхідність переходу до аналізу політичної композиції.

3. Чому «соціальна» композиція?

Ми не прагнемо просто механічно прикласти концепції італійського операїзму до сьогодення. Він для нас — важливе джерело натхнення та потужний набір інструментів; проте, щоб використовувати ці інструменти ефективно, їх необхідно оновити. Ми переконані, що «найкращий спосіб захистити операїзм сьогодні — це переступити його». Сьогодні поняття класової композиції потребує переосмислення. Наші пропозиції — це спроба в опиратись на сильні сторони цієї теорії, водночас прагнучи вийти за її межі та розвинути її далі.

Якщо говорити конкретніше, нам здається, що попередній аналіз класової композиції розглядав робітників та їхній спротив майже виключно в межах робочого місця. Проте робітники стають частиною свого класу ще до того, як їх наймає капіталіст. Ще до того, як їх уперше змушують продавати свій час, вони вже є позбавленими засобів виробництва. З цим станом пов’язане величезне розмаїття форм політичної боротьби, не обмежених лише питанням заробітної плати. Сюди належить боротьба за соціальні послуги, права мігрантів, питання кордонів, житла та оренди, а також широке коло інших проблем. Ми переконані, що аналіз технічної композиції може виявляти власні «таємні місця» і поза межами безпосередньої праці. Саме тому ми пропонуємо впровадити третій вимір: соціальну композицію. Щоб пояснити це, варто ненадовго повернутися до Маркса. Він визначає капітал як гроші, що породжують нові гроші. Це знаходить своє вираження у формулі Г—Т—Г (Гроші — Товар — Гроші), або в акті купівлі заради продажу. За умов капіталізму ця формула передбачає зростання вартості через накопичення додаткової вартості, яка є результатом експлуатації робочої сили безпосередньо на робочому місці. Отже, Маркс пропонує Г—Т—Г як загальну формулу капіталу. Саме так він готує ґрунт для аналізу «таємних місць виробництва» — і саме там має бути виявлена технічна композиція робітничого класу.

Проте Маркс пропонує й іншу форму товарного обігу: акт продажу задля купівлі. Цей ланцюг описується формулою Т—Г—Т (Товар — Гроші — Товар). Робітничий клас, який не володіє жодним товаром для продажу, окрім власної робочої сили, продає свій час за заробітну плату. Цей грошовий еквівалент він згодом використовує для придбання товарів, необхідних і бажаних для прожиття.

Отже, якщо Г—Т—Г — це загальна формула капіталу, то що таке Т—Г—Т? Це — загальна формула відтворення (репродукції) робітничого класу. У процесі праці робітник продає свою робочу силу в обмін на заробітну плату. Згодом ця плата обмінюється на товари, необхідні для відтворення його чи її робочої сили. Сукупність таких товарів називають «засобами існування». Зрештою, ці товари знову перетворюються на робочу силу — і цикл замикається, щоб розпочатися знову.

Товарна форма є панівною в капіталістичному суспільстві. Ми можемо використати формулу товарного обігу в межах загальної схеми відтворення робітничого класу, щоб окреслити суспільні відносини робітників і робітниць поза робочим місцем. Утім, на поточному рівні розвитку теорії аналіз класової композиції все ще не здатен повноцінно осягнути життя та спротив класу поза межами безпосередньої праці.

Як тільки робітники та робітниці покидають робоче місце, вони стають таємницею для дослідника. Поза межами технічної композиції аналіз класової композиції бере їх до уваги лише тоді, коли вони — замість покупок, споживання, відпочинку чи сну — починають діяти політично. Уся репродуктивна діяльність досі розглядалася виключно з позиції тих, хто надає ці послуги, або з моменту, коли відновлений робітник стає до наступної зміни. Ми ж переконані, що аналіз класової композиції можна оновити так, аби він охоплював і сферу відтворення. Ми зробимо це за допомогою концепту соціальної композиції.

Ми об’єднуємо соціальну та технічну композиції — саме вони передують стрибку до композиції політичної. Соціальна композиція — це специфічна матеріальна організація робітників і робітниць через суспільні відносини споживання та відтворення, що формують структуру класового суспільства. Загальна формула відтворення робітничого класу дає нам змогу чітко окреслити межі, які розділяють різні форми композиції.

Соціальна композиція — це насамперед спосіб з’ясувати, як споживання та відтворення стають частиною матеріального базису політичної композиції. Вона охоплює такі чинники: де живуть робітники й робітниці, тип їхнього житла, гендерний поділ праці, закономірності міграцій, расизм, інфраструктура спільнот тощо.

Операїзм переважно мав справу з робітниками у сфері виробництва товарів, чия робоча сила експлуатувалася безпосередньо задля отримання додаткової вартості. Соціальна композиція дозволяє нам поширити логіку класового аналізу на весь робітничий клас, включно з безробітними та тими, хто прямо не залучений до виробництва вартості у її капіталістичній формі. Як продуктивні, так і непродуктивні робітники є членами одного й того самого класу. Усі вони позбавлені контролю над засобами виробництва, змушені продавати свою робочу силу задля виживання та працювати на відтворення (репродукцію) капіталістичного суспільства. Класова композиція ґрунтується на перспективі самого робітничого класу щодо праці, а не на погляді капіталу на її продуктивність.

4. Чому це важливо?

Наша версія класової композиції розглядає перехід до політичної композиції як стрибок, що спирається одночасно на технічний і соціальний базиси. Класова боротьба на робочому місці виростає з усієї повноти життя робітничого класу, і оновлена структура аналізу враховує саме цю цілісність.

Класова композиція — це матеріальне відношення, що складається з трьох частин: перша — організація робочої сили в робітничий клас (технічна композиція); друга — організація робітничого класу в класове суспільство (соціальна композиція); третя — самоорганізація робітничого класу як сили класової боротьби (політична композиція). В усіх трьох частинах класова композиція — це і продукт, і виробник боротьби за суспільні відносини капіталістичного способу виробництва. Перехід між технічною/соціальною та політичною композиціями стається, немов стрибок — стрибок, що визначає робітничу перспективу.